6 January 2020 / #books

Мій книжковий 2019 рік

За минулий рік я прочитав 13 книжок. Усі вони були художніми, бо до історій “успішного успіху” я останніми роками відношусь з великою долею скептицизму, а по роботі за минулий рік читав статті виключно з інтернету. Якщо коротко по підсумкам, то “передозування” Пратчеттом у 2018, не дало насолодитись ним у 2019, не все зі Стівена Кінга виявляється золотом, а магія книжок з дитинства не розвіюється навіть коли в тебе вже з’являються власні діти.

Спробую коротко пробігтись списком книг в хронологічному порядку:

Бен Ааранович. Річки Лондона

Цікава історія про серію незвичних злочинів у Лондоні. Незвичні вони передусім для молодого констебля Пітера Гранта, до якого на місце вбивства приходить свідок, якого в офіційний поліцейський звіт не впишешь, бо він … привид. Единий хто не ігнорує цей факт - чарівник Томас Найтінгейл, який цілком легально працює в поліційному управлінні. Щоб розкрити серію вбивств, Гранту доведеться зустрітись з духами річок Лондона, дізнатись що чоловічі та жіночі духи не надто ладнають між собою, навчитись кільком магічним трюкам, познайомитись зі справжньою вампіркою і т.д і т.п.

Оцінка: 5/5
Борис Акунин. Статский советник

Ніяких одкровень від цієї книжки я не чекав, бо до того вже двічі бачив кіноверсію, знав хто головний злодій і чим закінчиться. Саме тому мені важко об’єктивно її оцінити, але по факту свою порцію задоволення я отримав. Історія проста і дещо прямолінійна - є погані, які не стануть хорошими, і навпаки.

Оцінка: 4/5
Террі Пратчетт. Віщі сестри

Певно, якщо знати шекспірівського Короля Ліра, то читання цієї книжки заграє ще більш яскравими фарбами, але маємо те що маємо :) Як завжди багато алюзій, тонкого гумору, гри словами і сенсами.

Оцінка: 5/5
Макс Кідрук. Де немає Бога

Одна з найбільш яскравих книжок минулого року, можливо навіть шедевр, але це не точно :)

Історія людей, які зазнали авіакатастрофи високо в горах з мізерними шансами на порятунок. Але власне про самі спроби врятуватись і вижити в книзі не багато, більше про шляхи якими ці люди потрапили на літак, про їх минуле і вчинки. Кідрук доволі безжальний до читачів і героїв, якщо комусь треба померти, то так тому й бути, ніяких дивовижних порятунків, хепіендів і подібного. Іншими словами, всі люблять кошенят, але якщо для драматургії їх треба вбити, то будьте впевнені - їх замордують у найбільш непривабливий для вас спосіб. З одного боку жорстоко, але сама назва роману натякає, що історія не про співчуття, а скоріше про неминучість.

Роман з подвійним (а може навіть потрійним) дном. Історії людей поза місцем авіакатастрофи видаються більш рельєфними, ніж історії головних героїв, та й, взагалі, питання про головних і другорядних персонажів у деяких моментах просто умовність.

З неочікуваного, як післясмак, це американський футбол. Не надто популярний в наших широтах вид спорту для мене завжди був якоюсь маячнею про дебелих тупих мужланів. Виявилось, що незнання елементарних речей про цю гру, зіграло зі мною особисто злий жарт. Короткі пояснення в кінці книги, кілька роликів на youtube і от я вже дивлюсь супербоул і навіть вболіваю за одну з команд. Дивно.

Книгу однозначно рекомендую до прочитання.

Оцінка: 5/5
Ніл Стівенсон. Спочатку був командний рядок

Про цю книжку я вже писав раніше - https://bender.kr.ua/review-neal-stephenson-in-the-beginning-was-the-command-line/. До середини грудня вважав, що це найгірше з прочитаного за рік, але я помилявся :)

Оцінка: 1/5
Філіп Дік. Чи мріють андроїди про електричних овець?

Один з тих авторів, книжки якого треба завжди читати до останьої сторінки, бо там може бути все що завгодно. “Чи мріють андроїди …” давно став культовим, його вплив на масову культуру беззаперечний. Я згадав кілька фільмів, окрім власне екранізації, з подібним сюжетом або з подібними питаннями - чи можна бути впевненим що ти жива людина, а не штучно створений механізм? як це перевірити? чи не є винайдений тобою спосіб наперед запрограмованною дією? Книжка беззаперечно цікава, але як і в іншим творах Діка, чогось мені все ж таки не вистачило.

Оцінка: 4/5
Нил Стивенсон, Николь Галланд. Взлет и падение ДОДО

Книжка про подорожі у часі. Побудована як збірка уривків з щоденників, офіційних протоколів, правил, інструкцій, внутрішніх чатів та інших документів супер таємної урядової організації ДОДО. Ідеально підійде для тих, хто не надто захоплюється описами навколишніх пейзажів та глибинами внутрішнього світу героїв розмазаних на кілька сторінок. В центрі сюжету використання магії для точкової зміни минулого і отримання вигод в майбутньому. Згадується, наприклад, зміна минулого, яка зробить неможливою російську анексію Криму. На цьому моменті у срєпного російського читача знатно палав пукан і в кількох оглядах/коментарях до цієї книжки я бачив не надто високі оцінки саме з цієї причини.

В рецензіях часто пишуть що “ДОДО” не найкраще з написаного Стівенсоном, але книжка явно розважального штибу і шукати в ній наукового пояснення ненаукових речей було б як мінімум дивно. Я отримав задоволення, це головне.

Оцінка: 4/5
Сергій Жадан. Месопотамія

Ще одна з найофігезніших книжок минулого року. Історії насмикані з життя. Герої - не рафіновані, не відбіленні, відмиті та поголені. Таких не зустрінеш в під’їздах з конс’єржами, закритих дворах елітних новобудов. Слово герой взагалі мало підходить до таких людей. Звичайні собі мешканці передмістя індустріального Харкова. В повсякденному житті нікому діла не має до їх історій та переживань, кожний для кожного terra incognita. І Жадан не відкриває ніяких нових земель. Якщо подумати, то кожен згадає якусь подібну історію, але в Жадана проза п’янить як поезія, а поезія тверезить не гірше прози.

Прозова частина зайшла краще, ніж вірші, тому не найбільший бал, але однозначно рекомендую.

Оцінка: 4/5

В якості бонуса
Макс Кідрук. Твердиня

Класний гостросюжетний роман від вітчизнянного товаровиробника :) Якщо до цього прочитати Мексиканські хроніки, то відчуття реальності всього написанного збільшується в рази.

Місцями реально було трохи моторошно.

Оцінка: 5/5
Конні Вілліс. Книга Судного дня

Про цю книжку вже писав. Натрапив випадково після репліки “ДОДО смокче, якщо хочеться почитати про подорожі в часі, то треба читати Оксфордський цикл Вілліс”.

Однозначно крута історія, особливо післясмак.

Оцінка: 5/5
Жуль Верн. Діти капітана Гранта

Книжка для читання дитині на ніч. Читали кілька місяців по одній-двом главам за раз. Поки йшли до школи - обговорювали. Такий собі освітній експеримент :) Думаю задоволення отримали і я, і дочка. Крута штука поза часом. Звісно, дещо забагато було наукових пояснень та історичних довідок як для восьмирічної дитини, але я майже до автоматизма прокачав здатність читати по діагоналі з миттєвою індикацією “важливо/не важливо”.

Спогади дитинства + спільна історія з дочкою + гарна книжка

Оцінка: 5/5
Макс Кідрук. Жорстоке небо

Історія про розслідування авіакатастрофи. Читається легко, місцями приправлено фірмовим кідруківським гумором. Було цікаво.

Оцінка: 4/5
Стівен Кінг. Шукач

Пеможець в номінації “Розчарування року”

Такої пафосної херні я давно не читав. У передмові Кінг написав, що від початку письменницької кар’єри мріяв написати свій magnum opus і, зрештою, так з’явилась Темна вежа. Вийшов типовий сценарій: хтось невідомий йде у невідомому напрямку керуючись невідомими мотивами задля невідомої, але великої мети. Мені вже пояснили, що далі буде краще, але перевіряти цю теорію не дуже хочеться. Ця книга тим більше мені не зрозуміла, що в Кінга є просто шедевральний роман Протистояння зі схожим сценарним задумом, але в рази кращий за виконанням.

Оцінка: 2/5 (взагалі скоріше 1/5, але +1 за кілька цікавих сторінок) і ніякої більше Темної вежі